Пиво займає особливе і значне місце в культурі харчування і
споживання багатьох народів. А хто перший варив пиво – ми не дізнаємося
ніколи. Воно настільки древнє, що встановити його першотворців просто
неможливо. Кажуть, що Ной перевозив пиво у своєму ковчезі…
В Україні, як і в цілому світі, пиво варили з незапам’ятних часів. А в
19 столітті найбільше пивоварень було у Волинській губернії – до
початку 20 століття – 28%. Причина в тому, що саме тут інтенсивно
розвивалася сировинна база пивоварної промисловості.
Ще в 1798році Бердичів, який входив до складу названої губернії, нараховував всього 4820 жителів, мав свою пивоварню.
На 1849 році в місті була одна пивоварня, а в Бердичівському повіті в
1845 році діяло сім пивоварних заводів. Число відер виробленого пива за
1845 рік складало 35380. У 1845році в Бердичівському повіті
функціонувало 934 питейні заклади. Влада міста з 1839 по 1848роки
одержала прибуток від пивоваріння та продажу дріжджів 82649 рублів 38 коп.
Згодом, в 1861році чеський колоніст Станіслав Емануілович Чеп купив в
Бердичеві ділянку землі і на вулиці Білопільській будує пивзавод. До
цього в місті, що інтенсивно розвивалося, вже були три невеликих
пивзаводи. Чеп не лише будує цехи заводу, але й артезіанську
свердловину, проби води якої дали необхідні результати, обіцяли якісне
пиво. Було побудовано багато допоміжних приміщень, квартири для
службовців. Поблизу заводу підприємець заклав хмільник, на якому
вирощувався хміль для потреб заводу, за хмільником – маєток для себе –
гарний двоповерховий будинок з великим фруктовим садом.
У першій чверті 20 століття справи на заводі йдуть не зовсім гладко,
власники часто змінюються. За десять років змінилася ціла когорта персон
по утриманню заводу. Колишній власник Чеп і його
послідовники, не довго тримаючись на заводі, розорювались і ставали
абсолютно банкрутами. Цьому частково сприяла конкуренція привозного пива
з одного боку, але головним чином давалося взнаки відсутність
необхідної кількості лагерних діжок та бродильних чанів, що не давало
можливості у необхідному для обігу масштабі.
23 липня пивзавод бере в оренду на два роки Давид Козловський. В акті передачі відзначалося, що на серпень 1927 року завод мав:
- лагерних діжок місткістю на 2600 відер;
- бродильних чанів на 750 відер.
Місткість лагерного посуду в довоєнний час (до 1914року) складала
8000 відер. У 1928 році в порядку обмеження приватного капіталу в
промисловості постає питання про одержавлення Бердичівського пивоварного
заводу. У 1925 році (21 червня) вийшов перший номер міської газети
“Радянський шлях”. В ньому рекламувалися такі сорти бердичівського
пива: “Пльзенське”, “Березневе”, “Мюнхенське столове”, “Чеський Лежок”,
“Баварське”.
За роки довоєнних п’ятирічок завод значно виріс і розширився, досяг хороших результатів у виконанні якісних показників плану.
Впроваджуються у виробництво додаткові бродильні чани і лагерні
танки, цехи по розливу пива в пляшки і діжки з установкою
ізобарометричного апарату, що набагато поліпшило якість продукції і
полегшило працю робітників. Лабораторія також
поповнювалася новим обладнанням для здійснення якіснішого контролю. Були
закуплені сушильні шафи, мікроскоп, титрувальні установки, РН- метр,
апарат для аналізу гірких речовин хмелю, млинок для переробки зерна.
Показники роботи заводу були високими, якість пива відмінною.
Під час Великої Вітчизняної війни завод уцілів, але був пошкоджений
дах, деякі будівлі, устаткування заводу теж мало плачевний вигляд. На
початку 1944 року завод відновив роботу. Очолював його
директор Пилипенко, а через деякий час – Старчеус Лазар Павлович. Люди
працювали по 10-15 годин на добу. Варили пиво, виготовляли безалкогольні
напої, ремонтували, відбудовували завод. Палили вугіллям, дровами.
Майже всі виробничі процеси в той час виконували вручну. Вручну мили
діжки, “йоршами” – пляшки. Але пиво випускали відмінної якості.
У 1962 році на основі досліджень Харківського філіалу ВНДЧПП на
заводі був побудований перший і єдиний протягом тривалого часу цех
хмелевих екстрактів потужністю 160-180 тон екстракту в рік.
В якості розчинника використовується етиловий спирт, котрий дозволяє
одностадійним способом виробництва одержувати продукт з вмістом основних
компонентів хмелю ( гірких речовин, поліфенолів та
ефірних масел). Спочатку для виготовлення екстракту використовували
пресовий спосіб, а з часом перейшли на ефективніший – дифузійний. Свою
продукцію цех відправляв у всі куточки СРСР. За роботу по впровадженню
хмелевих екстрактів і по його застосуванню у виробництві Бердичівському
пивзаводу у 1975році було присвоєно звання “експериментальний”.
У 1980 році завод очолює підприємство директор Леон Романович
Ліпецький, який продовжив розбудову підприємства. Він побудував новий
адміністративний корпус, впроваджував сучасні технології на заводі.
01.07 1994 року Бердичівський пивоварний завод перетворений у відкрите акціонерне товариство „Бердичівський пивоварний завод „
20.02.2006 року відкрите акціонерне товариство „Бердичівський
пивоварний завод” перетворений у товариство з обмеженою відповідальністю
„Бердичівський пивоварний завод”.
Немає коментарів:
Дописати коментар